Стосунки, як у далеких родичів, які розуміють формально потрібні у даних умовах речі, з додержанням законів ввічливості і гостинності, але без особливого вникання у подробиці ситуації. З плином часу такі розмови набридають, оскільки створюється враження, що людина береться за розв’язання проблеми не з того кінця або не в тій послідовності і не бажає стати на твою точку зору. Партнери часто прагнуть до деякої середньої лінії, компромісу.
У компанії ці стосунки значно поліпшуються, тому що поведінка партнера у контактах з іншими людьми, як правило, дуже подобається. Щодо цього «родичам» є чого повчитися одне в одного: один — стриманості, а другий, навпаки, більшої активності.
«Родинні» партнери навіть звертаються одне до одного за порадою. Але потім виходить так, що порадник сам починає користуватись одержаною інформацією у своїх цілях. Один і той же випадок розглядається партнерами під різними кутами зору. Тому партнери часто здаються одне одному егоїстами, хоча напряму таких претензій і не заявляють. У сім’ї такі стосунки тяжчі за ревізні, оскільки породжують недовір’я одне до одного і не дають відчуття власної значущості.
У способі виконання однієї і тієї ж роботи взаєморозуміння також немає, їх найрозвинутіші поведінкові функції протилежні: поки обидва на рівних, вони не зачіпають одне одного, особливо якщо обидва інтроверти, але коли один начальник чи за іншої нерівності позицій, це призводить до розбіжностей і конфліктів.
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.
