Перший партнер — назвемо його передавачем замовлення, чи просто замовником,— дивиться на другого, приймача (підзамовного), згори вниз, як на такого, котрий стоїть нижче, недооцінюючи його. Другий дивиться на першого (підзамовний на замовника), навпаки, як на людину цікаву, значущу, спочатку переоцінюючи його.
Підзамовного може захопити у замовникові, по-перше, його поведінка, манера триматися, вміння легко зробити те, до чого прагне підзамовний, і, по-друге, стиль викладу його думок, його творчий почерк. Підзамовний мимоволі починає догоджати замовнику з якихось для себе незрозумілих причин. Починається з дрібниць, далі — більше й більше, поки підзамовний сам не починає стримувати себе. Причому сторонніми це сприймається так, нібито підзамовний чомусь виправдується перед замовником.
Водночас у поведінці замовника є й неприємні моменти. Ті риси, які замовник демонструє, аби, з його точки зору, справляти приємне враження у товаристві, привернути до себе увагу, проникають у підсвідомість підзамовного і будять у ньому неясний, смутний потяг до активності для усунення тих умов, які змушують замовника страждати або поводити себе неприродно. Однак підзамовному завжди незрозуміле, що ж треба конкретно робити. Замовлення, що видається, є не індивідуальним, а соціальним, тобто за ним приховуються проблеми тієї групи людей, в яку включено цю пару. Для сторонніх стосунки соціального замовлення сприймаються як рівні, безконфліктні. Ініціатором їх майже завжди є замовник. Підзамовний відчуває з боку замовника якусь душевну приязнь до себе. Замовник прагне всіляко заохотити підзамовного, потурбуватися про нього, підтримати його в міру сил. Зворотна реакція буває, як правило, тільки спочатку. Спроби домовитись із замовником на рівних не мають успіху, зворотний зв’язок ніяк не налагоджується.
Внаслідок цього підзамовний відходить від замовника і воліє триматися на відстані чи, бува, зачепити його в якийсь спосіб, пускаючи в хід свою сильну функцію, яка у замовника є предметом лише періодичної турботи. Отже, ці стосунки можна назвати стосунками заступництва за браком зворотного зв’язку. Подеколи вони переростають у майже повне ігнорування підзамовним замовника. Прихід до такого становища свідчить — замовлення цілком усвідомлене як соціальне.
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.
