Це стосунки повного психологічного доповнення, найзручніші, там не потрібно пристосовуватись одне до одного. Спілкуючись з дуалом, людина може залишатися самою собою. Відбувається природний розподіл обов’язків, і людина в такій парі набуває можливість займатися посильною та цікавою для себе справою.
У дуальних парах рідко виникають конфлікти, а якщо вже виникнуть, то швидко й безболісно розв’язуються. Партнери підходять одне одному як дві половинки розірваної фотографії. Але саме через те, що швидко встановлюється взаєморозуміння і немає внутрішніх джерел напруженості, дуала не одразу впізнаєш серед інших людей. Він здається надто простим і зрозумілим і, отже, не заслуговує на увагу. Це перша позиція, якої дотримується людина, зустрівши дуала. Вона скоріше властива екстравертам. Друга позиція — це, коли говориш собі: він надто хороший, навряд чи я йому сподобаюся. Ця позиція більш характерна для інтроверта. Обидві позиції властиві людям, які не мали досвіду дуального спілкування в дитинстві.
Коли ж відчуваєш на собі дію дуальності? Спілкуючись з дуалом, особливого комфорту спочатку не відчуваєш. Дуал сприймається як тінь, як щось цілком природне. Наскільки він тобі потрібен, усвідомлюєш тільки після розлуки. Втрату дуала людина сприймає і переживає дуже гостро. Звикнувши до дуала, починаєш, зрештою, помічати: його присутність тебе заспокоює, дає відчуття захищеності. За сумісності підтипів, які ми ще розглянемо, цей ефект ще більш посилюється.
Однак значення дуальних стосунків не слід і переоцінювати. Вони — для буднів, для повсякденної життєдіяльності організму. Спізнавши дуальність, людина прагне більшого, а саме, соціальної значущості своєї особистості, якоїсь боротьби, навіть відхилення від норми. У рамках дуальності цієї мети не досягти. Проте, не маючи дуальної захищеності, соціального визнання людині домогтися важко.
Без дуалізації людина не обійдеться лише у двох випадках: коли на карту поставлене життя, тобто треба вижити у несприятливих умовах соціального середовища, і коли людина рухається вгору соціальними сходами в умовах гострої конкуренції, тобто для кар’єри.
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.
