Дуже важко встановити потрібну психологічну дистанцію. Це вдається тільки тоді, коли партнери спілкуються вдвох. Поява третьої людини все руйнує: починається конкуренція міркувань, що переростає іноді у палкі суперечки. Нікому не хочеться втратити авторитет в очах слухачів, адже йдеться, як правило, про сильні функції партнерів.
Імпонує манера партнера поводити себе у товаристві, його сердечність, теплота. Це сприяє переходові на близьку дистанцію. При спілкуванні в групі психологічний клімат раптово починає змінюватись. Інтроверт поступово відчужується, відносини втрачають теплоту, стають формальними, з’являється настороженість. Обидва починають у душі жалкувати про попередню довіру.
Екстраверту здається, що його неправильно розуміють, ставляться упереджено. Це не може не дивувати, бо вдвох вони мали, здавалося б, цілковите взаєморозуміння. Інтроверт гасить активність екстраверта: в його голосі з’являються звинувачувальні інтонації, він вдається до різких висловлювань на адресу екстраверта, критикує його. Екстраверт намагається відповідати тим самим.
Ці своєрідні стосунки віддалено нагадують чергування напівдуальності з ревізією. У більш уразливій позиції скоріш за все тут перебуває екстраверт. З одного боку, він почувається «як у тилу ворога»: все сприймає на свій рахунок, побоюючись хибного кроку, викриття. А з другого — він не може не бачити, що його партнер — людина загалом порядна і добра. Уникнути взаємних звинувачень допоможе хіба що високий рівень культури партнерів.
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.