Соціонічний тип (соціотип) –  вроджена і незмінна впродовж життя структура психіки, яка визначає особливості обміну інформацією між психікою та навколишнім середовищем. Під обміном інформацією з навколишнім середовищем в тому числі мається на увазі і взаємодія з іншими людьми.

То що ж являє собою оця вроджена і незмінна структура психіки? Причиною такої незмінності ймовірно є відмінності в будові та фізіології мозку. Але детальне висвітлення цього питання залишимо для окремої статті, а цей пост присвятимо тим речам, які допоможуть зрозуміти суть поняття «соціотип» тим читачам, які вперше почули даний термін.  Так от, навіть той, хто тільки починає знайомитись з цим поняттям, неодмінно вже стикався з багатьма його проявами. Всіх їх об’єднує спільна вроджена природа та незмінність протягом життя.

Задатки та таланти. Мають пряме відношення до сильних сторін соціотипів. Являють собою природжену перевагу мозку в роботі з певним типом інформації. Представники одного виду відрізняються не тільки природженими зовнішніми ознаками, а й відмінностями у психічних задатках. І призначення їх теж однакове – більша генетична різноманітність підвищує життєздатність та успішність біологічного виду. У спільноті, представники якої відрізняються здібностями, на кожен виклик завжди знайдеться якийсь індивід, який завдяки своїм особливостям зможе краще впоратись з даним викликом. От і маємо ситуацію, що спільнота з різних висококваліфікованих вузькопрофільних спеціалістів  завжди буде ефективнішою ніж спільнота однакових широкопрофільних дилетантів.

Вроджені комплекси та вроджені фобії. Мають пряме відношення до слабких сторін соціотипів. Якщо інтелектуальні ресурси індивіда розподілені таким чином, що в одному напрямку він отримує перевагу в здібностях, то немає нічого дивного в тому, що десь у протилежному напряму буде їх нестача. Особливістю таких комплексів та фобій є те, що проявляються вони тільки у випадках, коли людина знаходиться не «на своєму місці» – виконує невластиву даному соціотипу роль, наприклад, здобуває освіту чи працює у сфері, що не відповідають задаткам, або ж оточення (родина, друзі) нав’язують певні стереотипні «норми», вимоги що змушують діяти не через сильні, а через слабкі сторони. Такі ситуації неодмінно супроводжуються стресами. А ці слабкі сторони помилково сприймаються їх носіями або оточуючими людьми як якісь індивідуальні недоліки.

Багато давно відомих психологічних понять так чи інакше пов’язані з існуванням соціотипу. Наприклад, пряме відношення до нього мають такі поняття як «тип нервової системи» або «тип темпераменту». Як і соціотип, обидва ці поняття вказують на глибинну структуру психіки, що є вродженою та не змінюється протягом життя. З поняттям «соціотип» пов’язані вчення про психологічні установки (екстраверсія/інтроверсія), вчення про свідомість та несвідоме, сприймання та судження, пріоритетні канали надходження інформації та ін. Будучи в порівнянні з психологією значно більше структурованою та науково обґрунтованою, соціоніка дозволяє пояснити природу та механізми багатьох таких психологічних явищ та процесів. Століттями вони спостерігались та описувались різними психологами-дослідниками, але так і не знаходили наукового пояснення.

Вроджені фактори, що впливають на формування світогляду та життєвих цінностей.  Поняття «світогляд» та «життєві цінності» формуються під впливом величезної кількості факторів – як набутих, так і вроджених. Ті відмінності у цих поняттях, які є наслідком впливу вроджених та незмінних протягом життя особливостей психіки, тобто від соціотипу, у соціоніці мають назву «квадрових цінностей». Така сукупність незламних переконань, що являють собою відмінне бачення «добра і зла» та намертво вшиті в свідомість, пов’язані з різною роллю відведеною природою різним соціотипам.  Адже для ефективного розвитку суспільства потрібні як борці так і миротворці… Прикладом ситуації, що яскраво проявляє відмінності квадрових цінностей може бути так звана «проблема поколінь». Головна причина даної проблеми криється аж ніяк не в різниці у віці, бо непорозуміння між батьками та дітьми спостерігається тільки в частини родин, а часто батьки навпаки є найкращими друзями своїх дітей. А те, що викорінити проблему частіше є практично неможливим, свідчить про вроджений і незмінний характер факторів, що її зумовлюють.

Психологічна сумісність. В Україні, як і в більшості інших країн з подібним інститутом шлюбу, спостерігається негативна картина по співвідношенню кількості одружень до кількості розлучень: більша частина шлюбів розпадається. І це при тому, що пари, чий шлюб виявився стійким, теж не завжди є щасливими. Доводиться констатувати сумну реальність: з вибором партнера помиляється переважна більшість людей, а їх уявлення про психологічну сумісність виявляються хибними. Вони переконуються, що «переробити» партнера на свій лад не вдається, а пошуки компромісів обходяться занадто великою ціною і бажаного ефекту не дають. Все це свідчить, що в психологічній сумісності найбільшу роль відіграють фактори, пов’язані із вродженими і незмінними особливості психіки, тобто із соціотипом.

Вчення про взаємодію соціотипів з точки зору співвідношення їх сильних/слабких сторін та квадрових цінностей становить основу «теорії інтертипних відносин». На даний момент це єдина теорія психологічної сумісності, яка пропонує чіткі критерії об’єктивного вимірювання сумісності та дозволяє висувати прогноз, який можна підтвердити експериментально.

Зовнішні ознаки (анатомічні та фізіологічні особливості). Не дивно, що вроджені фактори, що обумовлюють психічні особливості, можуть також позначатися і на рисах зовнішності, конституції, поведінці, властивостях голосу і т.д. Фізіогноміка, як дуже давнє вчення про зв’язок рис характеру із рисами зовнішності, набуває якісно нового рівня у «соціонічній фізіогноміці”, отримавши можливість опиратися не на мінливі риси характеру, а на незмінні ознаки соціотипу.

Відмінності у здоров’ї, як психічному, так і тілесному. Не дивно, що душевні і тілесні особливості, будучи відмінними у різних соціотипів, будуть мати різну міцність до впливу хвороботворних факторів. Тому ми спостерігаємо різну схильність представників різних соціотипів до певних захворювань. Особливо це стосується захворювань психосоматичної природи.

Особливості соціотипів, що спостерігаються в глобальному масштабі. Розподіл соціотипів серед населення певного регіону не зобов’язаний бути рівномірним. І дуже часто спостерігається певний перекос у співвідношенні в сторону одного чи кількох соціотипів. Таке домінування певного соціотипу серед населення даного регіону називається «інтегральним типом» даного регіону, а напрям, що досліджує такі явища називається «етносоціонікою». Таке відоме широкому загалу поняття як «менталітет», ймовірно в найбільшій мірі пов’язане саме з рисами домінуючого соціотипу. Риси та цінності такого соціотипу через свою поширеність починають сприйматися серед населення як своєрідна норма чи орієнтир. Іноді перевага якогось соціотипу настільки велика, що менталітет дуже точно відображає чистий соціотип – навіть пересічний представник даного соціотипу через свої індивідуальні особливості не буде настільки чітко проявленим, бо на глобальному рівні в процесі усереднення всі індивідуальні особливості нейтралізуються. Прикладами націй з дуже чітко проявленими рисами інтегрального соціотипу є росіяни та німці.

Наведений вище величезний комплекс вроджених і незмінних протягом життя ознак проявляється не хаотично. Всі ці ознаки знаходяться в жорсткій залежності одна від одної і формують складну систему причинно-наслідкових зв’язків, яка і є головним предметом дослідження соціоніки.