Анатомія задатків та соціотип

Як думаєте, яке відношення до соціоніки може мати цей малюнок? Ви могли впізнати там кішку і зайця. Але, здавалося б, прямого зв’язку до соціоніки таке зображення не може мати. Тим не менше, деякий зв’язок тут є. І це чудовий приклад, який дозволяє пояснити кілька найбільш фундаментальних для соціоніки закономірностей. Замість того, щоб заучувати нудні постулати теорії, давайте на такому простому прикладі розберемося, як це працює.

Тут зображено деяку анатомічну відмінність – спосіб розташування очей у двох різних видів тварин. В кішки обидва ока спрямовані вперед, в зайця – в боки.

Коли очі знаходяться спереду, кожен із них посилає в мозок зображення одного і того ж об’єкту зі свого кута зору, і за рахунок накладання цих зображень одне на одне тварина отримує можливість сприймати глибину. Такий тип зору називають бінокулярним. Дане пристосування в першу чергу важливе для хижаків, яким воно допомагає точніше оцінювати відстань до жертви і краще розраховувати дальність стрибку і можливість влучно схопити жертву.

Тварини, очі яких розташовані з боків, не здатні бачити третій вимір, зате огляд у них набагато ширший. Такий зір можна назвати панорамним. Таке пристосування більше важливе для тих тварин, які самі можуть стати жертвами хижаків і тому для них важливо мати можливість вчасно помітити небезпеку, яка може йти з будь-якої сторони.

Таким чином, від анатомії ми поступово перейшли до двох здібностей, пов’язаних з особливостями обробки інформації, – вміння бачити дистанцію, та вміння бачити все навколо. Оскільки такі вміння є біологічно обумовленими та жорстко прив’язаними до анатомії органів чуття, то не дивно, що вони є вродженими і незмінними протягом життя (за виключенням вікових змін). Ось яке визначення задатків ви можете знайти у Вікіпедії:

Задатки — первинні генетично зумовлені анатомо-фізіологічні та психічні властивості особистості, які є основою для розвитку здібностей. Це, головним чином, вроджені анатомічні та фізіологічні особливості будови тіла, рухового апарату, органів чуття, нейродинамічні властивості мозку, особливості функціональної асиметрії великих півкуль та ін.

Знаю, що не всі полюбляють зачитуватися науковими визначеннями, але сподіваюся, що після наведеного вище прикладу, суть поняття стане зрозумілішою і значно легше запам’ятається. Наведена в прикладі анатомічна особливість стосувалася двох різних видів тварин, але бувають і відмінності, за якими можуть суттєво відрізнятися і представники одного виду. Власне, про них і йшлося у цьому визначенні поняття «задатків».

Крім більш очевидних відмінностей анатомії, бувають і іншого типу біологічні відмінності, які теж позначаються на рисах психіки. Зокрема, фізіологічні параметри нервової системи (нагадаю, анатомія – наука про те, як тіло побудоване, а фізіологія – про те, як воно функціонує). Наприклад, Іваном Павловим було введено поняття «тип вищої нервової діяльності» (тип ВНД), яке він вважав фізіологічним підґрунтям психологічного поняття «тип темпераменту». На цю тему ви можете знайти предостатньо інформації в мережі.

Якщо подивитися глобально, то для більшості тих рис психіки, що є вродженими і стійкими до змін (задатки, тип темпераменту, психотип, соціотип), можна пояснити причину такої незмінності їхньою біологічною обумовленістю. Але про конкретні риси соціотипів напишу в окремих темах, а зараз – до другого цікавого висновку із нашого прикладу.

Зверніть увагу, що чим більше анатомічна будова сприяє бінокулярному зору, тим менше вона буде сприятливою для панорамного. І те саме навпаки. Адже для бінокулярного потрібно, щоб поля зору обох очей накладалися, а для панорамного – щоб максимально розходилися. Виходить, що неможливо одночасно володіти обома здібностями – бачити глибину та мати повний кругозір. Отже, та сама біологічна обумовленість пояснює і дихотомічну природу таких психічних рис. Тобто ситуацію, коли два можливі варіанти риси є взаємно виключними.

І на останок ще один цікавий висновок – про те, для чого потрібні подібні відмінності за певною психічною ознакою між організмами одного виду. Відповідь – це природне пристосування, яке дає можливість забезпечити спільноту тими різними ролями, які фізично неможливо поєднати в одній особі. І наділивши таким чином популяцію більшим набором можливостей, зробити її сильнішою. Це в першу чергу стосується саме соціальних тварин – тих, чиє виживання пов’язане із існуванням в колективі (зграї, стаді, прайді, племені і т.д.). Саме тому подібні психічні відмінності легко помітити не тільки серед людей, а й серед птахів та ссавців, і важко – серед інших тварин.