Цікаву методику визначення темпераменту особи по почерку запропоновано в роботі Г.А.Мусаев, О.А.Дышин «О разработке методики идентификации по почерку темперамента личности»). В ній визначені характерні особливості будови почерку для пар «екстраверт-інтроверт» та «невротик – психотик».

Так, для “ідеального екстраверта” характерні спрощена будова, різке порушення координації, переважаюча петлева форма рухів, з’єднання і циклічності, нерівномірні ритм, темп, віддаль між рядками, словами, розділовими знаками, великий розмір букв, звивиста конфігурація полів, дугоподібно-ввігнута и дугоподібно-випукла конфігурація рядка, мала і середня зв’язність, велика і середня віддаль між рядками.

Для “ідеального інтроверта” характерні проста будова почерку, дугова форма з’єднання і п – подібна циклічність, рівномірні темп, ритм, зв’язність, віддалі між рядками і розділовими знаками, велика або середня зв’язність, мала віддаль між рядками і словами.

Таким чином, у екстравертів нераціональна система рухів, у інтровертів – раціональна.

Для почерку “ідеального невротика” характерні незначно порушена координація рухів, петлева переважаюча форма рухів, мала циклічність, нерівномірні нахил, розмір, віддаль між рядками і розділовими знаками, розмір полів, конфігурація полів і рядків, напрямок лінії рядка, дуже великий розмір букв або ж коливання розміру від великого до малого, наявність полів справа, поєднання горизонтального і такого, що опускається напряму лінії рядка. Таким чином, для невротиків показова нерівномірність вираженості майже всіх ознак почерку.

Для почерку “ідеального психотика” характерні: сильно порушена координація рухів, спрощена будова почерку, мала стрункість і чіткість почерку, швидкий темп, нерівномірні розміри букв, віддалі між розділовими знаками, конфігурація рядка, великі віддалі між рядками і словами, виділення абзацу шляхом відступлення від краю листа і інтервалу між рядками.

“Реальні” ж психологічні характеристики визначаються по сумарному переважанню цих ознак.

Перетин двох біполярних характеристик – “екстраверт – інтроверт” і “невротик – психотик” – дозволяє отримувати достатньо чітке віднесення людини до одного із чотирьох типів темпераменту (холерик, меланхолік, флегматик, сангвінік). (див. рис.)

Безумовно, що вказана методика має право на життя, хоча мені більше імпонує класична теорія темпераменту І. Павлова.

Нагадаю, що в найбільш спрощеному вигляді нейрофізіологічна природа почерку виглядає приблизно так: під впливом різних зовнішніх і внутрішніх подразників в головному мозку людини виникають процеси збудження і гальмування. Збудження зумовлює роботу нервових центрів і керованих ними органів, гальмування, навпаки, затримує, пригнічує їх діяльність. При любій діяльності людини завжди наявне певне узгодження процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Під час письма при зображенні штрихів, букв і при переході від одного з них до другого ми маємо безперервне чергування прискорень, сповільнень і затримок руху, в основі якого лежить безперервна зміна процесів збудження і гальмування.

Стосовно, наприклад, при написанні букви «ш» в першій половині кожного основного штриха ми маємо прискорення руху, в другій – сповільнення його, ще більше сповільнюється він в заокругленнях, а в точках, де починається наступний елемент, відбувається миттєва зупинка руху, необхідна для того, щоби почати рух в протилежному напрямку. Цілком очевидно, що процеси збудження і гальмування під час письма, для того, щоб забезпечити його графічну правильність, повинні знаходитися певному стійкому співвідношенні. Це співвідношення встановлюється при навчанні письму в результаті вправ.

Рухливість (змінюваність) процесів збудження та гальмування відображається в швидкості (темпі письма). Природно, що правильним являється й зворотне твердження: швидкому темпу письма відповідає велика рухливість процесів збудження та гальмування. Тобто, для флегматика природний темп письма – повільний, для сангвініка – швидкий. Методика визначення темпу письма в судовому почеркознавстві розроблена вельми добре.

Так, для швидкого темпу характерно (див. рис.):
1.З’єднання елементів букв
2.Спрощення будови деяких букв або почерку
3.Виконання прямолінійних елементів дуговими рухами
4.Правильне відображення овалів та напівовалів
5.Середній або сильний натиск

Для повільного темпу характерно:
1.(порівняно із швидким) інколи відсутність зв’язку рухів
2.Часто зміна виду з’єднань порівняно з прописом
3.Просте з’єднання більшості букв

Очевидно, для визначення темпераменту необхідно також визначити ступінь врівноваженості процесів збудження та гальмування. В графології цьому якнайкраще відповідає ступінь геометричної витриманості письма, виражена в кількісних характеристиках. Я використовую відносну зміну висоти рядкових букв та їх нахилу. Для кількісної загальної характеристики почерку як його нахил встановлена наступна градація: до 45(гранично вправо); 45-54(вище середнього вправо); 55-64(середньо вправо); 65-74(м’яко вправо); 75-90(прямо); Вліво). Наприклад, для флегматика, найбільш врівноваженого типу темпераменту, експериментально встановлено, що нахил почерку буде знаходитися в двох сусідніх областях градації з явним домінування (в рази) однієї з них, що елементарно можна перевірити з допомогою Фотошопу чи, при відсутності останнього, з допомогою транспортира. Кількість же букв, відносна зміна висоти яких лежить в межах 10%, для флегматичного темпераменту повинна складати не менше 50%.

Для ілюстрації нижче приведені рукописні тексти, виконані відомими особами, та значення нахилів і відносних висоти рядкових букв почерку.

Примітка: забігаючи наперед хочу пояснити мотиви вибору почерку саме вказаних осіб:
– впізнаваність (щоб була можливість порівняти в подальшому зовнішні та поведінкові особливості визначеного соціотипу з вказаними особами)
– наявні почерки саме цих двох публічних осіб, які відносяться до одного й того ж типу і підтипу. Одним махом перевіряємо відоме і ніким не заперечуване твердження: якщо певному типу відповідає певна зовнішність, емоції, жести, рухи,то, очевидно, цілком доречно стверджувати, що кожному типу буде відповідати певний загальний вигляд почерку.

В. Ющенко – 75-90(прямо)-2; Вліво-21
Відносна зміна висоти рядкових букв – до 10%- 51%; до 20%- 75%; до 30%-100%.

М. Горький – 75-90(прямо)-3; Вліво-17
Відносна зміна висоти рядкових букв – до 10%- 54%; до 20%- 100%;

Тобто, використовуючи наведені вище рекомендації, абсолютно легко можна встановити:
– темп виконання представлених рукописних текстів – повільний.
– ступінь врівноваженості процесів збудження та гальмування, що відобразилися при виконанні букв рукописних текстів, відповідають флегматичним темпераментам.

Звідси однозначний висновок: В. Ющенко, як і М. Горький володіють флегматичними темпераментами.