Класифікація наук являє собою складну, але дуже важливу проблему. Існує дуже багато підходів щодо вибору критеріїв дослідження, що розрізняються по об’єкту, предмету, методу, ступеню фундаментальності, сфері застосування і т.д. Така складна і розгалужена система факторів практично унеможливлює створення єдиної і універсальної класифікації. А в пропонованих різними джерелами способах класифікації дуже бракує системності, розділи і підрозділи часто не є пропорційними по об’єму та деталізації і не завжди забезпечують чітке розмежування.
Однак, озброївшись підходом, який використовує соціоніка щодо поділу інформації на полярні підкласи, ми можемо в значній мірі спростити вибір оптимальних критеріїв для класифікації. Давайте спробуємо розібратися з найпоширенішими способами поділу наук. У найзагальнішому вигляді прийнято виділяти два великі розділи: сферу точних (природничих) дисциплін та сферу соціально-гуманітарних дисциплін. Далі різні джерела пропонують найрізноманітніші варіанти їх поділу на підрозділи, але я тут розгляну спосіб, що є на мою думку найдоцільнішим.
Гуманітарні науки. Якщо описувати простою мовою, то вони вивчають людину з точки зору її духовної, культурної, моральної, громадської та розумової діяльності. Часто гуманітарні науки ототожнюються або перетинаються з соціальними науками на підставі критеріїв об’єкту, предмету і методології вивчення. І при цьому ж протиставляються природничим (точним) наукам на підставі критеріїв предмету і методу. Якщо в інших науках важлива конкретність, то в гуманітарних, хоч і можлива деяка точність (наприклад, при описі історичної події), але важливішим є подання у всій можливій багатогранності та інтерпретації, щоб кожна людина могла знайти в цьому щось своє.
Соціальні (суспільні) науки. Тут є певні подібні риси і перетини з такими гуманітарними предметами, як історія, педагогіка, психологія, але предмет вивчення подається з дещо іншої позиції. У цій групі академічних дисциплін важливо вивчати аспекти буття людини в проекції на її громадську діяльність, на відміну від гуманітарних, де частіше переслідуються абстрактні цілі і розглядаються абстрактні поняття. Наприклад, не просто в такому-то році відбулися такі-то події, а як саме те, що сталося, вплинуло на життя людини, а людина – на події; що відбулося в світогляді, які були зрушення, висновки та подальші дії. Також у соціальних науках є практичні інструменти, які орієнтовані на вивчення суспільства і людини, а гуманітарних частіше це не потрібно.
Природничі науки. Це розділ науки, що відповідає за вивчення зовнішніх по відношенню до людини природних явищ. Як відгалуження природничих можна розглядати підклас технічних наук, які вивчають різні форми та напрями розвитку техніки. Походження природничих наук пов’язане із застосуванням філософського натуралізму до наукових досліджень. Принципи натуралізму вимагають вивчати і використовувати закони природи без внесення в них законів, введених людиною, тобто відмежовуючи те, що може довільно інтерпретуватись. Своєю конкретикою і об’єктивністю природничі науки дуже відрізняються від дисциплін гуманітарної та соціальної сфери.
Формальні науки. Математику об’єднують з логікою в комплекс формальних наук, і розглядають окремо від природничих наук, оскільки їх методологія істотно відрізняється. На противагу природничим і соціальним формальні науки методологічно незалежні від емпіричних методів, а підхід до досліджуваних об’єктів у них абстрактний. Разом з тим одержувані в них результати знаходять застосування при вивченні всіх областей реальності.
Підсумовуючи відмінності наведених вище основних розділів науки, можна виділити всього два системні критерії, пов’язані з поділом досліджуваної інформації за походженням. Вони чітко корелюють з двома відомими соціонічними дихотоміями (способами поділу на два полярні підтипи):
- Дослідження базується на об’єктивному (логіка) чи суб’єктивному (етика) способі судження.
- Дослідження базується на абстрактному (інтуїція) чи конкретному (сенсорика) способі сприймання.
Такий підхід дає можливість отримати дуже структурований і зручний варіант класифікації, в якому наявні чотири базові рівноцінні розділи. Хоча, звичайно ж, він не вирішує проблеми з наявністю в деяких дисциплінах різної за походженням інформації, через що віднесення їх до певного розділу можна здійснити лише умовно – за переважаючим типом інформації. Однак, додатковою і дуже важливою перевагою тут можна виділити зручне використання у профорієнтації. Дана класифікація тісно пов’язана з поняттям «соціонічного клубу», який використовується для об’єднання соціонічних типів відповідно до їх сильних сторін (здібностей). Тобто вміння краще працювати з певними типами інформації.
- Гуманітарні науки відповідають соціонічному клубу гуманітаріїв. Основні дисципліни: Лінгвістика, Філологія, Літературознавство, Культурологія, Педагогіка, Психологія, Історія, Мистецтвознавство, Етика, Естетика
- Соціальні науки відповідають соціонічному клубу соціалів. Основні дисципліни: Соціологія, Соціальна психологія, Право, Політологія, Політична економія, Демографія, Соціальна статистика, Соціальна гігієна
- Природничі науки відповідають соцінічному клубу управлінців. Основні дисципліни: Фізика, Хімія, Біологія, Астрономія, Географія, Геологія, Технічні науки
- Формальні науки відповідають соціонічному клубу дослідників. Основні дисципліни: Математика, Логіка, Кібернетика, Статистика (теорія ймовірностей), Теоретична інформатика, Теорія інформації