1. Упертий, замкнутий, майже завжди однаково холодний і загадковий, дуже практичний і діловий, віддає перевагу «маленьким твердим камінцям щоденного досвіду перед купчастими хмарами абстрактних теорій»; уміє всюди уладнуватися з комфортом, знає свою користь і непохитно стоятиме за свої інтереси, не бажає ні від кого залежати.
2. Такий фасад, а за ним приховується, як правило, досить поетична, уразлива і тому підвищено горда натура, чуйне серце; повинен бути улюбленцем, зрівнялівки він не терпить, добитися його визнання можна лише щирими почуттями, беззастережно прийде на поміч, якщо очі й інтонації покажуть, що людині дуже потрібний.
3. Рухи спокійні, точні, виключно економні, з боку здається, що досягнутий результат завжди більше затрачених зусиль, непомітна тиха впертість при обов’язковому завершенні всього розпочатого, внутрішня відповідальність за справу і скромність, недемонстративний у своєму ставленні до праці, як недемонстративний у виявленні своїх почуттів взагалі, спочатку може видатися, що робить усе спроквола, абияк, поступово починаєш розуміти, що його неквапливість відбиває загальний ритм життя: поєднання розкутості з налагодженістю.
4. Він — не «Дон Кіхот» — безцільно працювати не буде, природжений винахідник, своїх ідей не поспішає, поки не дозріють умови для максимальної віддачі; пишається своїм умінням не займатися нічим, що не дає користі, дуже любить комфорт, вигоди, при спільних з кимось діях все гарно і ненав’язливо влаштовується так, як зручно йому, в досяжній для нього ділянці простору все організовано ідеально для праці й відпочинку.
5. Якщо поруч немає дуала — «Тома Сойєра/Гекслі», його можна вважати за ледаря й базіку, багато говорить, а сам нічого не робить, чогось чекає, він і справді чекає— зойку про допомогу. Безцільно працювати він не буде, а цілей сам вигадувати не вміє, тільки палкий ентузіаст «Том Сойєр/Гекслі» володіє ключиком, що запускає в дію точний і безпомилковий механізм «Ґабена», нагородою «Ґабену» служить радість, яку він робить своєю працею; про щирість бажання він судить з інтонацій, які його автоматично мобілізують; і бажання і радість краще за всіх уміє виявляти «Гекслі», великий, до того ж, майстер вишукувати таланти і щиро захоплюватися ними.
6. Наказ, як форма звертання для нього, не існує, на команди не реагує, робить так, як вважає за потрібне, але потім, як правило, виходить так, як він хотів, сам же він просити не дуже вміє, йому легше змусити людину зробити те, що потрібно.
7. У коханні дуже недовірливий та обережний, тільки «Гекслі» спроможний розтопити кригу його стриманості, лише завдяки запаморочливим прийомам виявлення симпатії — на межі пристойності; роман у цій парі проходить у бурхливих виявленнях почуттів «Тома Сойєра/Гекслі» і недовірливому гмуканні «Ґабена»; велику роль відіграють доторкання («Ґабен» до них дуже чутливий, до кого і як він доторкається, кому і як дозволяє доторкнутися до себе — найперший показник його ставлення).
8. Важлива також інтонація, вираз обличчя при розмові: йому не подобається квола, розтягнута, розслаблена манера говорити, не любить скептичних інтонацій й кислого виразу обличчя.
9. Увагу людини, яка йому подобається може привернути, зачепивши її жартом чи зухвалим, але не образливим зауваженням, а потім демонструє показну байдужість.
10. Йому властива стримана емоційна насиченість, схильність приховувати емоції під маскою недоступності та холодності надає їм тонкої відшліфованості і навіть виразності, спокійний за всіх обставин, але по-різному, залишається холодно неприступним коли любить, не поспішає повірити в почуття свого трохи легковажного дуала («Тома Сойєра/Гекслі»), дуже ревнивий і недовірливий: панічно боїться, що його емоції будуть виставлені на посміховисько, чим самітніший, тим недоступніший.
11. У небезпечних ситуаціях уперто нічого не боїться) спокійно наближається до джерела небезпеки, це його основний хід — йти прямо на противника: витримує той, хто сильніший,— це основна поза актора ЖанаҐабена — упертість, непоступливість, внутрішня правота й безстрашність.
12. Його важко переконати, може не продовжувати суперечку, але залишається при своїй думці, свою правоту доводить не словами, а спокійним і впевненим продовженням розпочатої справи; часто виявляє чудове дипломатичне мистецтво, уникаючи конфлікту, тому що знає — якщо вже у нього вступить, іти на компроміс йому буде дуже важко.
13. Естет, любить читати і міркувати про красу навколишнього світу, приємні відчуття, затишок, має добру пам’ять на звуки, кольори, запахи; пов’язане з негативними емоціями запам’ятовується міцніше, повністю довіряє своєму смаку, зневажає моду і будь-які стандарти в одязі, вважає, що кожній людині потрібне своє, індивідуальне, інтер’єр приміщення має бути затишним і красивим (для нього це одне й те ж), у незатишній обстановці настрій падає.
© І.Онуфрієнко (Вайсбанд), Соціоніка//”Наука і суспільство”, 1990, NNo 1-5.