Це стосунки співіснування за повного нерозуміння одне одного. Воно може бути мирним, особливо коли партнери логіки, або переходити до «з’ясування стосунків», якщо партнери — етики. Велике значення має і збіг підтипів. За підтипів, що не збігаються, у спілкуванні з квазітотожним виникає внутрішня напруженість, засудження його дій. Воно, щоправда, минається, коли партнери злучені однією справою і залежать одне від одного. Першим йде на поступки, як правило, ірраціональний тип, а раціональний їх приймає.
Квазітотожний партнер, як правило, не зачіпає ваших слабких місць. Загрози з його боку не відчувається. Але й рівності з ним також не відчуваєш, як з діловим. Він здається менш здібним, але в тих питаннях, які у вас не виходять, домагається чомусь значно більшого. Через це страждає самолюбство обох: таке становище сприймається як несправедливість.
Найнеприємніше у цих стосунках — неможливість зрозуміти людину до кінця. Завжди виникає проблема «перекладу» її інформації на свою мову. Написане квазітотожним майже неможливо читати. Розшифровка його інформації забирає багато сил і здається марною. Твори квазітотожного не подобаються. Розмова з квазітотожним хоча й не утруднена, але задоволення не дає. Здається, що він усе спеціально заплутує, ускладнює чи спрощує, збиває з пантелику.
Проте квазітотожні здатні знайти спільні теми для розмов, пообурюватись з одного й того ж приводу. Але вихід з важкого становища обирають різний. Згодом починає переслідувати відчуття змарнованого часу. Тому ніщо їх особливо не зв’язує, розлучаються легко, без жалю. Досить безбарвні стосунки, до яких добре пасує приказка: «у вас своє весілля, а в нас — своє».
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.
