Вони — найлегші, спілкування зав’язується майже одразу. При цьому жодних труднощів не виникає, що спочатку приємно вражає. Партнери немовби «розігрівають» одне одного, заохочують. Контакт тут встановлюється швидше, ніж з дуалом. Однак через деякий час настає «перегрів», з’являється втома від партнера, який постійно вас активізує. У цьому випадку від нього треба віддалитися на певний час.
Така приємність і легкість спілкування, яку дуже цінуєш на відпочинку, змінюється проблемами, тільки-но партнери беруться за спільну повсякденну діяльність. Неприємно зачіпає те, що вони починають давати одне одному поради, замість того, щоб розв’язання взяти на себе. Однак користь від таких словесних настанов не можна заперечувати.
Інша трудність — у тому, що інформацію одне одному активатори передають зовсім не в тій формі, в якій її хотілося б дістати. Одному вона здається надто розпливчатою, нечіткою, іншому, навпаки, надто грубою, заземленою, неглибокою. Це пояснюється тим, що в активаційній парі одна людина завжди раціональна, а друга — ірраціональна, тим часом зміст інформації влаштовує обох.
Активаційні стосунки неприйнятні для буднів, бо не забезпечують оптимальної життєдіяльності людини, їх призначення — спілкування на свята або взагалі на дозвіллі, у вільний час, коли треба відпочивати, а не працювати. Надто тісний і тривалий контакт виснажує активаторів.
Займатись однією справою разом важко ще й через ненадійність, непередбачуваність партнера. Кожний чинить так, як йому заманеться, зовсім не рахуючись одне з одним.
Термін “активація” повною мірою властивий стосункам двох інтровертів, які дійсно разом стають активнішими, відкритішими. Для двох екстравертів стосунки мають зворотний ефект – після швидкого виснаження вони стають спокійнішими.
© Гуленко В.В., Молодцов О.В . – “Введення в соціоніку”.
