Ще до повномасштабного рашистського вторгнення в мене сформувалися певні припущення щодо цього питання – на основі даних із кількох різних джерел. І зараз ці спостереження підкріпилися новою порцією інформації – які соціотипи найчастіше зустрічаються серед втікачів від війни, якщо судити по моїх знайомих. Звісно, хотілося б мати підтвердження у вигляді якоїсь повноцінної статистики, але навряд чи хтось зможе таке зробити, тому маємо, що маємо…

Почнемо з того, що вже є в соціонічній теорії і якнайближче може стосуватися піднятого питання. Є серед соціонічних “малих груп” поділ під назвою “Стимульні групи”. У ньому соціотипи поділяються на 4 групи – нібито за мотивацію, яка спонукає їх до дій. Наведу їх нижче, але ще додам, що в “Символьній соціоніці” також використовуються подібний поділ на групи, але зі своїми назвами. Я їх теж тут наведу в дужках:

1. Група “Престижу” (“Королі”) – екстравертні сенсорики.
2. Група “Унікальності” (“Лицарі”) – екстравертні інтуїти.
3. Група “Добробуту” (“Дами”) – інтровертні сенсорики.
4. Група “Самоцінності” (“Пажі”) – інтровертні інтуїти.

З назви можна здогадатися, що займатися облаштуванням власної домівки і наведенням комфорту найбільше важливо і найкраще виходить представникам групи Добробуту. Це і є 4 соціотипи, представники яких найбільше прив’язані до свого дому – СЕІ, ЛСІ, ЕСІ, СЛІ.

Відповідно, протилежну до них групу можна запідозрити у протилежних здібностях і найменшій прив’язаності – це група Унікальності. Це постійні шукачі нового і найбільш мобільні соціотипи – ІЛЕ, ЕІЕ, ЛІЕ, ІЕЕ.

У символьній соціоніці першу з цих груп названо Дамами, другу – Лицарями, мабуть вказуючи на певну життєву стратегію – Лицарі схильні до мандрів і пошуку своїх Дам, а Дами – до хатніх справ та очікування своїх Лицарів.
Дві інші групи – Престижу (Королі) та Самоцінності (Пажі) в цьому питанні займають проміжну позицію, тобто не виділяються ні особливою мобільністю, ні особливою осілістю.

Якщо тепер виділити конкретні фактори, на основі яких побудована дана класифікація, то це дві дихотомії, кожна з яких має наступну роль:

Екстраверсія/Інтроверсія. Екстраверти згідно загальновідомої теорії – люди, які в більшій мірі злиті із зовнішнім світом, активніше реагують на все, що в ньому відбувається. Інтроверти – більш відмежовані від зовнішнього світу, більше потребують персонального захищеного простору і в ілюстраціях, що демонструють відмінність, часто зображуються ніби в бульбашці з оболонкою.

Сенсорика/Інтуїція. Сенсорики – люди, сильніше пов’язані із матеріальним світом, тобто з накопиченими речами і побутом. Інтуїти – люди, сильніше пов’язані із власним світом ідей, тобто “Omnia mea mecum porto” – “все своє ношу з собою”.

Для тих, кому більше подобається відштовхуватися не від дихотомій, а від аспектів, можу запропонувати наступний підхід.

Група найбільш прив’язаних до домівки соціотипів – це ті, у моделі психіки яких аспект сенсорики комфорту (БС) знаходиться в 4-вимірній функції, тобто по ньому такий соціотип володіє найсильнішими здібностями. А от протилежний до БС аспект – інтуїція можливостей (ЧІ), яка відповідає за пошук нового і незвичного, – знаходиться у 1-вимірній функції, тобто соціотип володіє по ній найменшими здібностями.

Повністю протилежна ситуація із групою найбільш мобільних соціотипів. Із аспектом БС в них пов’язані найслабші здібності, а із ЧІ – найсильніші здібності.

І тепер до ще одного цікавого джерела даних, які підтверджують всю цю теорію. Це Етносоціоніка – напрям соціоніки, що досліджує ментальні особливості населення різних регіонів з точки зору соціонічних закономірностей.

Так от, вже неодноразово доводилося задумуватися, та й люди часто запитували по те, які фактори сприяють формуванню інтегрального типу населення, точніше чому саме у різних регіонах формуються різні інтегральні типи. То один із таких факторів – міграція. Фактори, що зумовлюють міграцію – це фактори, що одночасно і зумовлюють розділення населення за певними соціонічними рисами. Наводжу пару прикладів, як це працює:

1. Інтегральний тип сучасних англійців – ЛСЕ, а інтегральний тип сучасних американців – ЛІЕ. Головна відмінність між цими соціотипами: перші – сенсорики, другі – інтуїти. При цьому сучасні американці – це в основній масі колишні колонізатори, які були вихідцями з тієї ж Англії. Тобто колонізаційна міграція спричинила розділення населення – грубо кажучи, інтуїти поїхали освоювати нові території, а сенсорики залишилися вдома.
2. Територію України можна поділити на дві історико-географічні зони – північно-західну лісостепову та південно-східну степову. Перша зона – це зона, що була споконвічно заселена осілими землеробами. Друга – зона міграційних потоків цілих кочових народів (згадайте історію – кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги, половці, монголо-татари). Оскільки друга зона заселена нащадками цілого “вінегрету” давніх народів, то для неї важко (або і нереально) встановити один конкретний інтегральний тип. А от перша в цьому плані сильно відрізняється, її населення значно більш стабільне, і саме вона дозволяє для всієї української нації вивести узагальнений (інтегральний) тип – ЕСІ. І, як того можна було чекати, він є представником найбільш осілої категорії – інтровертних сенсориків. При чому, щодо населення північної-центральної частини України ще є певні сумніви – деякі дослідники пропонують альтернативні версії інтегральних соціотипів (наприклад, ЕІІ). А от для західної, яка найменше постраждала від впливів кочівників зі сходу і зберегла найбільш автентичне населення (виходячи зі ступеня збереженості традицій), інтегральний тип діагностується досить чітко, тобто як ЕСІ без альтернатив.