Типологія Юнга – система типології особистості, заснована на понятті психологічної установки, яка може бути екстравертною або інтровертною, і на переважанні однієї з основних психічних функцій – мислення, почуття, відчуття або інтуїції.

Ця типологія була розроблена швейцарським психіатром К. Г. Юнгом в його роботі «Психологічні типи», опублікованій в 1921 році.

Метою психологічної типології, за Юнгом, не є проста класифікація людей на категорії. Типологія, на його думку, являє собою по-перше, інструмент дослідника для упорядкування нескінченно різноманітного психологічного досвіду в якійсь подобі координатного простору («тригонометричної сітки» – пише Юнг). По-друге, типологія – інструмент практичного психолога, що дозволяє на основі класифікації пацієнта і самого психолога вибирати найбільш дієві методи і уникати помилок.

Для визначення типу за Юнгом застосовують типологічне обстеження (тести Грея-Уілрайта) і опитувальник «Індекс юнгівських типів» (англ. Jungian Type Index, JTI). Типологія Юнга була використана при побудові типології Майерс-Бріггс і соціоніки.

Класифікація за «психологічною установкою»

Юнг вважав, що кожна людина прагне або до сприйняття об’єктів зовнішнього світу, або прагне від них абстрагуватися. Цю різницю він назвав загальним типом установки і поділив на екстравертну (спрямовану на сприйняття зовнішнього світу) і інтровертну (спрямовану переважно «всередину себе»). Вважаючи, що не існує ні чистих екстравертів, ні чистих інтровертів, він вважав, що кожен індивідуум більш схильний до однієї з цих установок і діє переважно в її рамках. «Кожній людині притаманні обидва механізми, екстраверсії і інтроверсії, і лише відносна перевага одного або іншого визначає тип», – пише Юнг. Проте, ця різниця в установках, за Юнгом, «кидається в очі» і «очевидна навіть для профана в психологічних питаннях».

Поняття екстраверсії-інтроверсії, введене Юнгом, отримало подальший розвиток в роботах британського психолога Ганса Айзенка і широко використовується в сучасній психології. Зокрема, воно знаходить застосування в класифікації «Велика п’ятірка».

Класифікація за функцією, що переважає

Поняття «психічна функція», введене Юнгом, він докладно пояснив на одній зі своїх лекцій в 1923 році:

Свідоме психічне є засіб для адаптації та орієнтації і складається з ряду різних психічних функцій. Серед них можна виділити чотири основних: відчуття, мислення, почуття, інтуїція.

У відчуття я включаю все сприйняття за допомогою органів чуття; під мисленням я маю на увазі функцію інтелектуального пізнання і формування логічних висновків; почуття – функція суб’єктивної оцінки; інтуїцію я розумію як сприйняття за допомогою несвідомого або сприйняття несвідомих змістів. Настільки, наскільки дозволяє мій досвід, ці чотири базові функції здаються мені достатніми, щоб виразити і представити всі численні види орієнтації свідомості.

Карл Юнг – «Психологічні типи»

Психічні функції, за Юнгом, «не зводяться один до одного»: робота всіх чотирьох функцій необхідна для цілісного функціонування індивіда. Однак він стверджує, що домінування тієї чи іншої функції є нормальним явищем і навіть необхідне для досягнення соціального успіху.

Мислення має ретельно витісняти почуття, якщо тільки воно бажає бути справжнім, вірним своєму принципу мисленням. Це, звичайно, не виключає існування індивідів, у яких мислення і почуття стоять на однаковій висоті, причому і те й інше має однакову свідому силу мотивації. Але в такому випадку мова йде не про диференційований тип, а про порівняно нерозвинені мислення і почуття. Рівномірні свідомість і несвідомість функцій є, відтак, ознакою примітивного стану духу.

Карл Юнг – «Психологічні типи»

Юнг наступним чином визначав психічні функції:

• Мислення – та функція, яка, слідуючи своїм власним законам, впорядковує дані змісту уявлень в понятійний зв’язок.
• Почуття – функція, що надає змісту певну цінність в сенсі його прийняття або неприйняття. Почуття базується на оціночних судженнях: добре/погано, красиво/некрасиво.
• Відчуття – це сприйняття, що відбувається за допомогою органів чуття.
• Інтуїція – функція, яка передає інформацію суб’єкту сприйняття несвідомим шляхом. Предметом такого сприйняття може бути все – і зовнішні, і внутрішні об’єкти або їх поєднання.

Особливість інтуїції полягає в тому, що вона не є ні чуттєвим відчуттям, ні почуттям, ні інтелектуальним висновком, хоча вона може проявлятися і в цих формах. При інтуїції який-небудь зміст представляється нам як готове ціле, без того, щоб ми спочатку були в змозі вказати або розкрити, яким чином цей зміст склався.

Відповідно до функції, що переважає, Юнг виділяє розумовий, почуттєвий, відчуваючий і інтуїтивний типи особистості. З урахуванням «типу установки» кожен з них може бути як екстравертним, так і інтровертним, що в сумі дає «вісім наочних психологічних типів».

Основні і додаткові функції

Для більш точного опису людської психіки Юнг ввів поняття «допоміжної» або «додаткової» функції.

Всі функції він розділив на два класи: «раціональні», тобто такі, що лежать в сфері розуму – мислення і почуття, – і «ірраціональні», тобто такі, що лежать «за межами розуму» – відчуття і інтуїція. Домінування будь-якої функції вимагає придушення протилежної функції (мислення виключає почуття, відчуття – інтуїцію і навпаки).

На додаток до домінуючої функції може бути розвинена допоміжна функція іншого класу. Так, наприклад, при домінуванні раціональної чуттєвої функції додатково до неї може бути розвинена ірраціональна функція відчуття або інтуїції, а при домінуванні ірраціональної інтуїції може бути розвинена раціональна функція мислення або почуття.

Вплив несвідомого

Істотну складність у визначенні типу створює те, що домінуюча установка виявляється скомпенсованою впливом несвідомого. Те саме стосується і функції, що переважає, подавлювана протилежність якої витісняється в область несвідомого.

Інформацію взято з оригінальної російської статті на Вікіпедії: https://ru.wikipedia.org/wiki/Типология_Юнга.