Завдання цієї статті – скласти своєрідну дорожню карту для початківців в освоєнні соціоніки. Новачок, що починає вивчати соціоніку, неодмінно стикається з рядом труднощів. І пов’язані вони зовсім не з недостатністю джерел інформації, адже у відкритому доступі є досить багато статей і книг, що присвячуються соціоніці. Тут більше проблема в неузгодженості і неструктурованості соціонічної літератури. На даний момент не існує єдиного центру, що займається питанням розвитку і стандартизації соціонічної теорії. Натомість існує велика кількість окремих шкіл, чиї автори пропагують власне бачення теорії, і дуже часто бачення цих різних шкіл не тільки в чомусь містить відмінності, а навіть і прямо суперечать одне одному. Соціоніка існує не так довго, і не дивно, що процес дослідження тут триває і досі, тому продовжується дискусія з приводу багатьох питань, і також продовжується висунення нових гіпотез. Але на жаль, дуже часто причиною появи багатьох гіпотез стає не потреба заповнити прогалину в теорії, а інше – відсутність у автора розуміння існуючої теорії, що і породжує бажання придумувати “велосипеди” для замальовування білих плям у своїх уявленнях. Таким чином під вивіскою “соціоніка” можна знайти як надійні і науково обґрунтовані теорії, так і сумнівні та відверто хибні гіпотези різних авторів.

В попередніх статтях я вже писав про загальноприйняті в науковому світі критерії точних наук. Якщо до всього масиву інформації, який публікується під лейблом “соціоніка”, застосувати ці критерії, то стане можливим не тільки відділити науково обґрунтовану частину теорії від псевдонаукових гіпотез, а і одночасно ми отримаємо дуже чітку структуру соціонічної теорії. І складатиметься вона всього з 4 розділів:

• Вчення про соціон
• Вчення про інформаційні аспекти
• Вчення про психічні функції
• Вчення про інтертипні відносини

Предмет дослідження кожного такого розділу являє собою цілісну систему однотипних елементів, яку можна описати методом типологічного аналізу – основного наукового методу дослідження в соціоніці. Таким чином соціоніка – це не тільки типологія особистості, а це наукова дисципліна, яка містить щонайменше 4 окремі типології. Далі ознайомимося з основними термінами і прикладами, що дозволяють краще їх зрозуміти.

Типологічний аналіз – метод наукового дослідження, що базується на поділі множини досліджуваних об’єктів на підмножини (типи, групи, класи) з використанням певних критеріїв поділу (типоутворюючі ознаки). І отримані таким чином типи можна розглядати як однорідні за цими ознаками.

Простий приклад застосування такого підходу – поділ населення на дві категорії: чоловіків і жінок. Тут стать використовується в якості типоутворюючої ознаки. Хоч всі люди відрізняються безліччю ознак, але типологічний метод дозволяє абсолютно коректно об’єднати всіх людей у два типи “чоловік” або “жінка” за ознакою “стать”, яка є ідентичною для всіх представників всередині групи.

Елементами типології називатимемо підмножини (типи), які ми отримали в результаті поділу тієї сутності, яка є предметом дослідження в розділі. А в прикладі, який було наведено вище, елементами типології є “чоловіки” і “жінки”.

В соціоніці в якості типоутворюючих ознак завжди використовуються так звані “дихотомічні ознаки”.

Дихотомічними ознаками (дихотоміями) називають пари ознак, що взаємно виключають одна одну. Наведений вище приклад критерію поділу за статтю є хорошим прикладом такої ознаки. Адже стать в людини може бути тільки одним з двох можливих варіантів: або чоловіча, або жіноча. Ще один подібний приклад – поділ людей на повнолітніх і неповнолітніх.

Малі групи (тетратомії, кватерніони) – спосіб розбиття множини елементів з допомогою двох дихотомічних ознак на 4 підмножини. Давайте розглянемо простий приклад, де можна побачити поділ на малі групи. Для описаних вище двох прикладів дихотомічних ознак можна отримати поділ (тетратомію) на наступні 4 підмножини: 1) повнолітні чоловіки, 2) неповнолітні чоловіки, 3) повнолітні жінки, 4) неповнолітні жінки. Бачимо, що в утворених таким чином підмножинах, їх представники згруповані за спільними значеннями дихотомічних ознак. Практичне значення малих груп в тому, що кожна така мала група може виконувати роль окремої міні-типології і служити зручним інструментом для вирішення якихось пов’язаних з нею вузькоспеціалізованих задач.

Оскільки виділені розділи соціонічної теорії є можливість описувати однаковими науковими методами, тобто універсальними для всієї соціоніки, то така структурована подача інформації дає нам можливість полегшити їх освоєння новачками. Адже ми можемо відштовхуватись від того, що всім їм притаманна подібна cтруктура, а відмінності полягатимуть тільки в наповненні – предметі дослідження, елементах типології, переліку дихотомічних ознак і малих груп.

Вчення про соціон

Цей розділ розповідає про те, які бувають психологічні типи та якими ознаками вони відрізняються. Сукупність всіх цих типів прийнято позначати терміном “соціон”, саме він і є предметом дослідження цього розділу.

Вчення про інформаційні аспекти

Коротка назва – аспектоніка. Цей розділ розповідає, яким чином вся інформація, що обробляється нашою психікою, поділяється на типи. Такий поділ здійснюється на основі того, яким набором механізмів має володіти психіка, щоб могти обробляти інформацію різних типів. Таким чином, аспектоніка також дозволяє дослідити, які бувають психічні здібності людини. Для позначення типів інформації використовується термін “інформаційний аспект”.

Вчення про психічні функції

Коротка назва – функціоніка. Цей розділ розповідає, як здібності по обробці різних типів інформації відрізняються в різних психологічних типів. Самі вміння опрацьовувати різні типи інформації описує попередній розділ (аспектоніка), а в цьому розділі досліджується як вони проектуються на кожен психологічний тип (розподіляються на сильні та слабкі, свідомі та несвідомі і т.д.). “Психічні функції” – це центральне поняття в функціоніці, воно описує відмінності в можливостях по обробці інформації. Для того, щоб якомога краще показати, яким чином вони взаємодіють і формують цілісну структуру психіки, різні автори пропонують свої моделі психіки. Найпопулярнішою і своєрідним стандартом є модель, запропонована автором соціоніки – “модель А”.

Вчення про інтертипні відносини

Вперше інтертипні відносини були описані Аушрою Аугустінавічюте в праці «Теорія інтертипних відносин». Як в Аушри, так і в працях сучасних авторів зустрічаються в основному художні способи опису типів інтертипних відносин. Хоча вони безумовно випливають саме з математичної моделі системи інтертипних відносин, таким чином цей напрям досліджень залишається найменш дослідженим і деталізованим, але в той же час і найбільш перспективним для майбутніх досліджень.