Сьогодні соціоніка в родині є однією з ключових інтригуючих популярних тем, які дозволяють пізнати себе та оточуючих. Беручи за основу визначення соціонічного типу кожного члена родини та вивчаючи міжтипові відносини між членами різних поколінь — батьками й дітьми, братами та сестрами, дідусями та онуками й усіма, хто входить в родинне поле, — можна отримати відповіді на безліч запитань, які часто залишались поза нашою увагою. Адже багато речей, наприклад, конфлікти старших поколінь із молодшими, ми часто записуємо в звичайне непорозуміння й сприймаємо як належне.

Помічним у цьому може бути складання родинного дерева, яке наочно продемонструє усі зв’язки соціонічних типів між собою. До прикладу, часто в середньостатичній родині соціонічні типи батьків та дітей наполовину схожі — скажімо, ділові чи родинні відносини, розходяться лише в категоріях раціональність-ірраціональність (квазітотожні) або й повторюються з покоління в покоління й одразу декілька членів родини отримують тотожні відносини. Дуальні відносини, як найбільш комфортні, трапляються вкрай рідко, однак, якщо вони були (в парі), уважаються прикладом, ідеалом для наступних поколінь. Дуже часто власне під їх впливом формується світогляд багатьох нових родин.

Зараз існує чимало теорій щодо виникнення соціонічного типу людини. Окремі дослідники соціоніки стверджують, що соціонічний тип формується генетично. Скажімо, існує теорія, що за соціонічним типом батьки та діти будуть із так званої однієї або з протилежних квадр. Та на практиці це часто не підтверджується й отримуємо різноквадрові соціонічні типи в кожного члена родини.

За іншою теорією (Е.В.Олькова), соціонічний тип дитини залежить від так званих “інформаційних обставин”, ситуацій, в яких перебувала майбутня мати — той соціонічний аспект, який був найактивнішим під час вагітності (чорна й біла етика, логіка, сенсорика чи інтуїція), переходить на больову функцію в новонародженого й закріплюється в подальшому. Тобто перенавантаження одного соціонічного аспекту в матері, незалежно від її соціотипу, призводить до слабості цього аспекту в дитини. Ця теорія була підтверджена проведеними інтерв’ю з матерями, в яких було детально проаналізовано події та ситуації, що виникали за час вагітності, реакцію матерів на них й, відповідно, проведено порівняльний аналіз соціотипів дітей.

Таким чином, соціонічний тип людини не можна розглядати лише теоретично через міжтипові відносини, які описані в літературі — потрібно враховувати як їх, так і середовище всередині родини. На родину, як мікрофактор, який впливає на кожного з нас — наше виховання, поведінку, вчинки, — та кожного члена родини завжди впливають зовнішні обставини. А крім цього також сімейні погляди та стереотипи, під впливом яких людина формувалась (скажімо, негативні сімейні історії, страхи, побоювання можуть посилити одну з соціонічних категорій — білу сенсорику чи білу інтуїцію як страх за власний комфорт та майбутнє чи комфорт своїх дітей). Всіх їх, незалежно від власного соціонічного типу, людина може підсвідомо передати нащадкам.

Практично завжди соціонічне дерево родини дає нам повну інформацію про кожного її члена щодо вибору пари, часу й кількості народження дітей, професії, стану здоров’я, звичок та уподобань. Так, досить часто родичі із тотожними або схожими відносинами (родинними, діловими, дзеркальними тощо), несвідомо копіюють поведінку один одного практично в усьому, адже у них однаковий чи близький набір соціонічних категорій, а відповідно й однаковий світогляд. Дуже часто вони обирають однакові професії й виникають цілі сімейні династії юристів, лікарів, спортсменів, знаходять схожі собі пари й, навіть, разом хворіють однаковими хворобами, адже це постійний предмет їхньої розмови чи несвідомого спостереження. Так проявляються так звані “сімейні сценарії” — відоме явище у психології, які досить легко виявити, але важко подолати, адже свідомо змінити свої звички — важка робота.

Або навпаки, на світогляд певного члена родини залежно від соціотипу суттєво впливають складні відносини (конфлікту, ревізії чи повної протилежності), коли дуже важко знайти взаєморозуміння й кожен постійно тримає іншого в напрузі. У цих випадках усі життєво важливі рішення можуть обиратися від зворотнього — щоб не так, як у інших.

Таким чином, вивчаючи родинне поле за допомогою соціоніки, можемо побачити, спрогнозувати багато речей, які за різних обставин залишилися б непоміченими — від уникнення багатьох конфліктів до вибору свого життєвого шляху. Усе, що при цьому потрібно, — визначити власний соціотип та соціотипи інших, для чого соціоніка пропонує чимало цікавих новітніх методик.